Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 920/1919/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Круглікової К.С.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2014

у справі №920/1919/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт"

до Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради

про стягнення 453559,44 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Литвиненко В.О. - за довіреністю;

від відповідача: Ткаченко В.В. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "УкрСумиліфт" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з КП "Сумижитло" Сумської міської ради 453559,44 грн. заборгованості за неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 2 від 01.02.2012 року, яка складається з 348374, 25 грн. - заборгованість по технічному обслуговуванню ліфтів, 97000 грн. - обслуговування систем диспетчеризації, 8185,19 грн. - вартість виконаного позивачем ремонту 2-ліфтів понад договірні зобов'язання, 1434,65 грн. - пені відповідно до п. 6.1 договору, витрати по сплаті судового збору просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.01.2014 року у справі №920/1919/13 позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Сумижитло" Сумської міської ради на користь ТОВ "УкрСумиліфт" 445559,25 грн. боргу та 8889,78 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю"УкрСумиліфт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 28.01.2014, яким позовні вимоги задоволено частково, залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між КП "Сумижитло" Сумської міської ради (замовник) та ТОВ "УкрСумиліфт" (підрядник) укладено договір підряду № 2 від 01.02.2012 року (з урахуванням Додаткового договору № 2 від 01.03.2012р.), відповідно до умов якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) приймає на себе організацію та виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації на об'єктах відповідача, визначених додатком № 1 до договору (в редакції Додаткового договору № 8 від 25.06.2013р.).

Пунктами 7.1, 7.2 договору визначено, що він діє по 01 липня 2013 р. Якщо за два місяці до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії, то договір вважається продовженим ще на один рік.

Як зазначав позивач, роботи по технічному обслуговуванню ліфтів за вересень 2013 року були виконані ним якісно та в повному обсязі, про що складені акти, які були двічі направлені відповідачу, але кореспонденція не була повернута відправнику, тобто позивачеві.

Відповідач, в свою чергу, посилається на недоведеність факту виконання позивачем робіт за вересень 2013 року. При цьому зазначає, що матеріали справи не містять актів виконаних робіт за вересень 2013 року; відсутні докази отримання вказаних актів відповідачем, тому заявлена позивачем сума заборгованості необґрунтована.

Оскільки відповідач не визнає суми заборгованості виконаних позивачем робіт, останній звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач довів факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за надані позивачем послуги, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 445374,25 грн. заборгованості є обґрунтована та документально підтверджена, тому підлягає задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 8185,19 грн. за виконання ремонту 2-х ліфтів понад договірних зобов'язань, а також 1434,65 грн. пені суд першої інстанції відмовив в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах даної справи відсутні докази, які б підтверджували сам факт виконання позивачем у вересні 2013 року робіт з технічного обслуговування ліфтів. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивачем не доведено факту отримання відповідачем направлених ним актів виконаних робіт, а отже, позивачем не доведено факту дотримання умов п. 5.1 договору щодо своєчасного подання актів виконаних робіт за вересень 2013 року, а також не надано доказів погодження з головами (уповноваженими представниками) будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ, як того вимагають умови розділу 5 договору в редакції додаткового договору від 01.03.2012 р.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, між сторонами по справі був укладений договір підряду №2 від 01.02.2012 р.

Як встановлено судами, 01.03.2012 р. між сторонами укладено додатковий договір № 2 до договору підряду № 2, яким було внесено зміни до порядку приймання виконаних робіт та порядку здійснення оплати.

Згідно п. 2 сторони домовились викласти розділ 5 договору підряду № 2 в наступній редакції:

" 5.1. До двадцять дев'ятого числа поточного місяця підрядник зобов'язаний надавати попередній реєстр по нарахуванням за поточний місяць до планово - економічного відділу замовника, який перевіряє врахування підрядником днів простою ліфтів, фактичного виконання технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, та здійснює відповідні коригування відповідно до п. 3 ч. 2. ст.22 Закону України "Про житлово-комунальні послуга".

Підрядник повинен надати замовнику Акти виконаних робіт побудинково з зазначенням їх вартості, відкоригованої на дні простою ліфтів з врахуванням фактичного здійснення технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним.

При цьому Акти виконаних робіт на об'єктах (будинках), де створені будинкові комітети, ЖБК та ОСББ, подаються підрядником виключно за наявності їх погодження з головами (уповноваженими представниками) будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ.

Замовник шляхом листування постійно надає оновлені списки будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ Підряднику.

5.2. Замовник підписує Акти виконаних робіт, подані підрядником з дотриманням вимог, встановлених п. 5.1 цього договору, до десятого числа місяця, наступного за звітним.

5.3. Замовник здійснює повний розрахунок за виконані підрядником роботи до 30 (тридцятого) числа поточного місяця в межах коштів, сплачених споживачами, з урахуванням коштів по пільгам та субсидіям, що користуються послугами замовника на об'єктах, які обслуговує підрядник відповідно до умов цього договору.

5.4.У разі несвоєчасного надання належним чином оформлених Актів виконаних робіт, замовник має право на додаткове відтермінування платежу за виконані роботи в 15 (п'ятнадцять) банківських днів ".

Таким чином, виходячи з умов договору, належним доказом виконання робіт позивачем є складені належним чином та підписані обома сторонами акти виконаних робіт та попередньо узгоджені реєстри по нарахуванню.

Позивач зазначав, що на виконання умов договору у вересні 2013 р. він виконав роботи на загальну суму 445374,25 грн., про що були складені акти приймання - передачі виконаних робіт, які направлені замовнику.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не доведено факту отримання відповідачем направлених ним актів виконаних робіт, а отже не доведено факту дотримання умов п. 5.1 договору щодо своєчасного подання актів виконаних робіт за вересень 2013 року. Також позивачем не надано доказів погодження з головами (уповноваженими представниками) будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ, як того вимагають умови розділ 5 договору в редакції додаткового договору від 01.03.2012 р.

Відповідно до розділу 5 договору - для того, щоб роботи за договором вважалися виконаними та для того, щоб у замовника виник обов'язок по їх оплаті повинен бути дотриманий порядок погодження актів фактично виконаних робіт, а також умови щодо їх направлення відповідачу.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позовна вимога про стягнення грошових коштів за роботи по обслуговуванню систем диспетчеризації згідно умов договору підряду №2 від 01.02.2012 не підлягає задоволенню, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено виконання робіт з диспетчеризації ліфтів.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем не доведено належними доказами факту виконання ним таких робіт у вересні 2013 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України, виконання ним умов договору підряду № 2 від 01.02.2012.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 у справі №920/1919/13 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

К.С. Круглікова